Тема: Собор на крові

Сообщение от Паша

Заколебали вы с этим трекером. Дайте в СтронгДС

години через 2 розшарю

цікава стаття :




«СОБОР НА КРОВІ» хроніка на тлі геополітики


10-серійна сага про національно-визвольний рух в Україні (1919-1949) з 13 серпня стартує на каналі "1+1".

Практично і сьогодні Україна не має автентичної, написаної не в кабінетах чужинських столиць національної історії. Аксіоматичний погляд на нашу історію, схожий, радше, на "Повчання", формувався не тільки в Кремлі, а й у Вашингтоні, Берліні та Лондоні, Парижі та Стамбулі... Будь-де, але не на київських пагорбах. Деякі, навіть досить вдалі, спроби (як, наприклад, канадського українця Ореста Субтельного, Ярослава Грицака, Мирослава Поповича) прочитання її з українофільських позицій потонули в небажанні значної частини наукової еліти, та й інтелігенції, власне, ідентифікувати себе з тією ж таки державою. Позиції цілком нормальної, як для інших націй, але чомусь - не для українців, яких із давніх-давен "модно" звинувачувати у всіляких страшних "ізмах".

Майже все XX століття Україна перебувала в епіцентрі європейської геополітичної шахівниці. Всілякі колонізатори та зайди формували свій, заміфологізований і вкрай політизований, образ українців, роблячи все для того, аби вони відчували себе пішаками, яких можна і треба з цієї шахівниці скинути. Протягом багатьох десятків років ми вважалися не суб'єктами, а об'єктами історії. Правду кажучи, не тільки з чиєїсь вини, а й через власну недолугість, через "брак власного політичного ідеалу" (Дмитро Донцов).

Навіть сьогодні будь-який учитель чи викладач (залежно від політичних поглядів та уподобань) може втокмачувати молодому поколінню "своє" власне прочитання національної історії. Різновекторних підручників і посібників із грифом "затверджено" й "рекомендовано" надруковано безліч, і кількість їх лише зростає.

…Особливо "постраждав" від ідеологічних штампів радянської епохи національно-визвольний рух. Навіть доступ до архівних матеріалів не дає цілісної картини. Бо ж документи писалися окупантами і подавали, властиво, їхній "неупереджений" погляд.

У такій ситуації дуже важливою подією стає широка всеукраїнська трансляція документального серіалу "Собор на крові" (виробництво студії "Телекон" і телеканалу "1+1", режисер Ігор Кобрин, автори сценарію - Ігор Кобрин, Євген Шафранський). До речі, очікується безпрецедентна за обсягом глядацька аудиторія, бо ж майже одночасно з показом на телеканалі "1+1" фільм демонструватиметься - вже з 11 серпня - на багатьох телеканалах у більшості регіонів України (на жаль, не надійшли заявки від Донецької і Луганської областей).

Ігор Кобрин дуже влучно відзначив: "Коли країна має дві історії - це роздвоєння. Необхідно зрушити суперечки з мертвої точки, але ж 90% населення нічого не знає про історію національно-визвольного руху і сприймає заміфологізований її варіант. Ми намагалися бути толерантними, викладати факти, не ображаючи нікого".

"Відомо, що за часи влади окупантів найбільше постраждала українська історична наука... Ми навіть в освітніх закладах маємо декілька підручників історії. І сьогодні суспільство розділене, ми не маємо єдиної історії для молодої держави, яка будується. Автори фільму вибрали цікаву форму - не агресивної подачі у відстоюванні якоїсь однієї позиції, а дуже спокійної, яка змушує думати людей, котрі сумніваються, і навіть тих, котрі категорично не сприймали цього матеріалу", - відзначив на презентації фільму заступник директора Українського інституту національної пам'яті Роман Круцик.

Саме унікальна документальна хроніка, вдале використання елементу детективу (це, мабуть, данина попереднім фільмам "Телекону" в жанрі розслідування - "Фіалка терору" про "постріл" Каплан у Леніна, "Пастка" про "Молоду гвардію", "След кровавый стелется..." про таємницю вбивства Миколи Щорса), подання матеріалу на тлі грандіозного конфлікту країн "західних демократій" та двох тоталітарних потуг - нацистського Рейху і сталінського Радянського Союзу (зі зміною партнерів-союзників) дозволяє осмислити події і підґрунтя вчинків лідерів національно-визвольного руху: Євгена Коновальця і Андрія Мельника, Степана Бандери і Тараса Бульби-Боровця, отця Августина Волошина і Романа Шухевича…

Прем'єра документального фільму "Собор на крові" проходитиме під патронатом Українського інституту національної пам'яті в рамках суспільно-просвітницької акції "Єдина держава - спільна історія". І вже на початку вересня відбудеться круглий стіл із залученням відомих істориків, філософів, політологів, журналістів та суспільних діячів України.

"Дзеркало тижня" № 29 (658)
11 - 17 серпня 2007 року.

круто прокоментувати щось навіть його не скачавши

Сообщение от Lanos

круто прокоментувати щось навіть його не скачавши

В симнадцять багато чого крутим кажется.

Сообщение от Lanos

Навіть сьогодні будь-який учитель чи викладач (залежно від політичних поглядів та уподобань) може втокмачувати молодому поколінню "своє" власне прочитання національної історії. Різновекторних підручників і посібників із грифом "затверджено" й "рекомендовано" надруковано безліч, і кількість їх лише зростає.

…Особливо "постраждав" від ідеологічних штампів радянської епохи національно-визвольний рух. Навіть доступ до архівних матеріалів не дає цілісної картини. Бо ж документи писалися окупантами і подавали, властиво, їхній "неупереджений" погляд.

У такій ситуації дуже важливою подією стає широка всеукраїнська трансляція документального серіалу "Собор на крові"

Позвольте полюбопытствовать, этот фильм можно будет считать за официально правдивый? Авторы беспристрастны?
Простите, господа, но так, как делается история у нас, можно оправдать и чикатил, и оноприенок, и сомалийских пиратов...
И еще. Вот, к примеру, если бы сняли фильм о том, что бандеровцы, как бы это помягче сказать, не совсем герой. Разрешили бы такой фильм показать по телевизору?