Вчасно спійманий Зварич не вважається таким, що тікав:)
Т.Монтян
Безумовно, наші доблесні співробітники СБУ весь той час, який минув з часу "втечі" Зварича з лікарні – прекрасно знали, де він перебуває. Більше того – саме вони, швидше за все, йому ту "втечу" і організували. І "взяли" Зварича саме в той момент, який здався їм слушним з політико-тактичних міркувань.

Злі язики стверджують, що Зварич розплатився за свою "втечу" суттєвою кількістю дзвінких монет. Крім того, йому обіцяли подальше транспортування за межі України, але, як водиться – ошукали.

Можливо, його вирішили посадити, аби "спустити пар" та "перепіарити" ганьбу "Альфи" в "Нафтогазі". А можливо, його інтерв'ю, яке вперше з'явилося на маловідомому ресурсі "Бі-Бі-Сі", а потім було передруковане з цього першоджерела багатьма популярними ЗМІ – не фейк. Можливо, "куратори" справи вирішили, що у підопічного здали нерви та поїхав дах, а тому його слід "телепортувати в броньовану камеру". До того ж – суспільству невідомо, якими саме справами (крім нестримного трахання всього що ворушиться, звісно) та на чию користь займався Зварич, а тому – можливі будь-які розклади з дискредитації різноманітних фігурантів суто судових оборудок.

Не може ж всім корумпованим українським суддям щастити так, як одній знаменитій одеській суддісі. Жила-була в сонячній Одесі заступник голови Приморського суду Наталія Гандзій. І була у неї хороша подруга Ольга Ільченко. Ільченко ніде офіційно не працювала, але при цьому могла ні в чому собі не відмовляти. Адже у неї була подруга-суддя, до якої Ільченко приводила "клієнтів", себто бажаючих "порєшать" питання у суді за скромну мзду. Якою, звісно ж, подруги ділилися.

Однак трапилася із нашими героїнями якось вельми неприємна історія. У березні 2004 року Ільченко втерлася в довіру до громадянки К., якій допомагала на той час через суд отримати право власності на будинок і офіс у хорошому районі Одеси. Історія ця темна і варта окремої уваги, але мова нині не про те.

У січні 2005 року Ільченко та Гандзій підробили документи, за якими нібито К. продала нещодавно отримане майно Ільченко – будинок за 254 тисячі гривень, земельну ділянку – за 725 тис., а офіс – майже за 800 тис. грн.

Щоправда, підписи громадянки К. на документах були відверто підозрілими – але у судді Гандзій чомусь це не викликало жодних підозр. І справді: а що тут такого дивного, коли людина при продажу свого майна замість власноручного підпису під угодою ставить відскановане його зображення?

А тут ще чоловік Ільченко прибіг до міліції і заявив, що оригінали договорів у нього вкрали із авто. Ну як не повірити цьому чєснєйшему чілавєку?

Далі суддю накрила хвиля творчого натхнення, у пориві якого вона наваяла від початку до кінця цілі дві цивільні судові справи, на основі яких і винесла вердикт: визнати Ільченко власницею будинку, офісу та землі. Зрозуміло, що Ільченко, за сприяння своєї подруги, моментально добилася відчуження тепер вже належного їй майна і зразу ж подарувала його своєму чоловікові.

Це все чомусь не сподобалося громадянці К., і вона побігла скаржитися до прокуратури. На Ільченко завели кримінальні справу, а пізніше Генпрокуратура відкрила справу і на Гандзій.

Але "судове братство" вирішило цього разу "своїх" не кидати. За героїню нашої історії "потягнув мазу" сам голова Апеляційного суду Одеської області Анатолій Луняченко. У травні 2006 року апеляцію Гандзій задовольнили, тим самим підтвердивши відповідність до закону підроблених подругами документів.

Розслідування, попри відверту однозначність ситуації, тривало дуже довго. Однак, на відміну від її подруги, Гандзій так і не вдалося за цей час випробувати на власній шкурі ступінь твердості нар тюремної камери. Її відверто покривають.

Комітет з питань правосуддя довго і томно м'явся, аж поки наважився подати до Верховної Ради проект постанови про взяття Гандзій під варту. Мабуть, абсолютно випадково цей комітет очолює "регіонал" Сергій Ківалов, знаний юрист одеського походження.

Попри те, що український політикум переживає катастрофічний і цілком закономірний брак позитивного пєару (яким могла б стати цілком справедлива публічна "посадка" судді Гандзій), Верховна Рада все ж НЕ ПІДТРИМАЛА Проект Постанови про надання згоди на арешт судді місцевого Приморського районного суду міста Одеси Гандзій Н.В. За взяття під варту одіозної махінаторші проголосувало лише 179 народних депутатів. 248 нардепів – не голосували.

І, нарешті, найцікавіше. Із усіх фракцій лише фракція Литвина у повному складі не голосувала за арешт Гандзій. Але і Литвину куди як далеко до фракції БЮТ, яка не лише не голосувала у повному складі, а ще й дала два голоси проти – депутатів Зубова і Воротнюка. І у цьому місці нашої історії варто згадати, що, мабуть, абсолютно випадково у 2006 році адвокатом Ільченко був такий собі колишній суддя Печерського райсуду столиці Микола Замковенко. Він відомий тим, що свого часу звільнив Юлю Тимошенко із Лук'янівського СІЗО, а потім був депутатом від БЮТ.

То чому ж всі так причепилися до якогось жалюгідного дурника Зварича, якщо на свободі продовжуть розсікати особистості на кшталт Гандзій, в порівнянні з якими наш Ігорьоша – нікчемний дилетант від хабарництва?!

В зв'язку з цим хотілося б прокоментувати деякі дуже показові фрагменти з інтерв'ю Ігора Зварича:

Знаю, что кое у кого сердце в пятки опустилось – особенно у тех, кто меня подставил. Боятся, что я вернусь и все про них расскажу. Но мне не дадут этого сделать, как бы я, и не только я, этого не хотел.

І хто ж це завадить нашому котєгу? В наші буремні часи розквіту різноманітних технологій не складає жодної проблеми розказати все і про всіх, записати все це на відео, а відео – викласти на Ю-тьюб абощо. Не кажучи вже про те, що, якщо Зварич таки доживе до суду – йому там обов'язково дадуть слово у відкритому судовому процесі, в присутності купи журналістів та просто гаволовів з вулиці. А тому – не треба кокетувати. Зварич нічого нікому не розкаже із зовсім інших причин, да.

За эти несколько месяцев, пока я вынужден скрываться, я многое понял и осознал. Я понял, что нельзя доверять людям, только одному-двум, самым близким. Даже давние, надежные партнеры предадут тебя, если вдруг им что-то начнет угрожать.

Ти диви, яке "раптове" прозріння. Чимось нагадує розчарування цнотливої дівчинки, яка, червоніючи, додивилася до кінця німецький порнофільм, але з'ясувала, що весіллям там і не пахне.

Конечно, я совершил много ошибок... те, которые мог бы не совершать, и если бы вернуть время назад, я бы вел себя совсем по-другому, не допустил бы, чтобы такая ситуация была возможна в принципе. Пускай это и звучит из моих уст дешевым покаянием.

Та яке там покаяння. Зварич, звісно ж, має на увазі, що, якщо б він зміг повернути час назад, то нізащо б не знахабнів та не втратив би нюх настільки, щоб брати бабло у власному кабінеті. Він користався б для цього значно безпечнішими методами, як це роблять всі притомні українські хабарники.

...в Украине нет ни одного судьи, который бы хоть раз в жизни не взял взятку... ну может, самые молодые, которые еще не успели, но ждут, когда им предложат...

... наша система правосудия настолько прогнила, система ценностей настолько извратилась, что быть честным судьей в Украине – большой риск для карьеры и здоровья, намного больший, чем быть судьей-взяточником. Возьмите навскидку произвольно выбранных 100 дел любого отечественного суда. Даже несведущий, но внимательный человек с легкостью обнаружит там процентов 20 непонятных решений, явные предпочтения в пользу одной из сторон. И что, кого-то за это наказывают, снимают с должностей, лишают неприкосновенности? [Ага, щас! – Т. М.]... А почему? Да потому, что никому те судьи дорогу не перешли, кроме тех людей, у кого землю отняли. А если тронуть их, то вся система полетит к чертовой матери, всех тогда надо сажать, процентов 60-70 как минимум.

Істину Зварич глаголєт, да. судова система в Україні – дійсно саме така. Він знав, що вона – саме така, і свідомо йшов туди засівати працювати, аби бути одним з перших покидьків в цій купі лайна. Він бачив, ЯКІ чудовиська, які давно вже втратили людську подобу – вищі судові ієрархи – рулять цією системою абсолютно нєвозбранно та безкарно, і пишався тим, що випхався в їхні стрункі лави. Він також бачив, що дійсно нікого з суддів у нас не карають навіть за найбезумніші, найбєзпрєдєльніші рішення. А тому навіть на думці не мав, що саме його "висмикнуть", аби прилюдно попінати ногами.

Да, украинские суды коррумпированы, это знают все, но в том-то все и дело, что в иерархии коррупционных схем суды занимают место где-то внизу. Они – одна из конечных точек беззакония. А начинается коррупция на самом верху – в Конституции, в двусмысленных законах, где полно лазеек, там, где депутатская неприкосновенность, там, где народ не имеет даже символической возможности контролировать власть.

Важко не погодитись, да. Адже судова система – це всього лише державний сервіс. І призначений він для допомоги в розв'язанні суперечок між особами – фізичними та юридичними між собою, а також – між ними та державою. Але де ви бачили пристойний сервіс в забігайлівці, яка невідомо кому належить, казна на чиїй землі стоїть, офіціанти підбираються невідомо за яким принципом, а замість зарплатні отримують лише те, що спроможуться видурити у відвідувачів?! Так отож! Своїми словами Зварич вкотре підтвердив, що судова реформа – це лише похідна від формалізації власності, відкритої кадастрізації, реформування виборчої системи та місцевого самоврядування.

...мне звонили и предлагали неприкосновенность, гарантии безопасности и еще большие деньги, чем те, которые обнаружили в моем кабинете, при условии, что я дал бы показания против определенных людей. Вот им несколько пожизненных светит. Но я не хочу, чтобы мной затыкали дыры, не хочу становиться козлом отпущения. На моем месте, при желании соответствующих органов, может оказаться буквально любой судья. Тем более что я не верю в справедливый суд – и имею на это все основания. Стать разменной монетой в сведении счетов бизнес-кланов и политических элит – участь гораздо более страшная, чем та, которая постигла меня в настоящее время. Эти люди сделают все, чтобы я не смог дать показания против них, вплоть до моего физического устранения.

Пізно, батечку, пізно! Пізно пити "Боржом", коли нирки відвалилися, а тому єдине, що залишається зараз Зваричу – це довгі, виснажливі роздуми на тему – хто ж з представників "бізнес-кланів и політичних еліт", які вимагають від нього, аби він дав свідченя проти "деяких людей" – є для нього найбільш небезпечними. Тобто, що саме йому говорити, а від чого – утриматись; за кого зіграти свій, можливо, останній "матч смерті". Зварич – зброя нереально гостра з усіх можливих боків, бо невідомо, кого саме він може "порізати" своїм довгим язиком. І тому людям, які дали вказівку "пов'язати" його – не позаздриш. Очевидно, зовсім вже у них "бєзвиходуха", якщо наважилися-таки витягнути його на світ божий з затишного горища та кинути суспільству, як кістку. Безумству хоробрих співаємо ми пісні та чекаємо на подробиці, о да.



...сейчас на самых высоких постах в Украине сидят такие взяточники, что я по сравнению с ними жалкий ученик, эдакий фокусник-неудачник. Вот я бы может и хотел покаяться, даже готов понести заслуженное наказание. Но даже если меня не убьют, а просто посадят, я уверен, что ничего не изменится ни на йоту, что остальные взяточники и коррупционеры будут преспокойно, не боясь правосудия, и дальше ходить на свободе и проворачивать свои темные дела. Это еще хуже. По одной жертве на заклание в год, для внешней демонстрации борьбы с коррупцией. Эдакая индульгенция беззакония. Когда тюрьма плачет по тысячам чиновников. Нет, без кардинального реформирования всей законодательной, избирательной, судебной системы мы вообще очень скоро провалимся на дно пропасти, из которой нет выхода. Но моя пропасть – это пропасть одного человека, а болезнь страны – это судьба всех людей без исключения. В качестве раскаяния я хочу предостеречь наш народ, пока еще не потерян последний шанс...

Безумовно – навіть якщо весь поточний склад суддівського корпусу України, всіх 7 з чимось тисяч суддів зібрати докупи та живцем спалити напалмом, а на їхні місця – набрати юних, недосвідчених янголів молодих юристів з серцями, що палають жагою правди та справедливості – все одно 99,96% з них практично негайно перетворяться на зваричів. Те саме стосується і всього депутатського корпусу, і чиновницького. Бо справа – не в людях, справа – в СИСТЕМІ!

А СИСТЕМУ – можна побороти лише знизу, лише шляхом негайного об'єднання на місцях, встановленням "правил гри". Для початку – в окремих будинках, мікрорайонах, селищах, містах...

І якщо цього не зробити негайно – останній шанс можна і втратити, бо після проходження "точки неповернення"... Ну, ви самі розумієте