Тема: Пластичні операції дописемної епохи

Роздуті ботоксом губи, силікон, кругові підтяжки, стовбурові клітини - топова тема таблоїдів. Ми глузуємо з чергових мутацій публічних персон, детально розглядаємо шрами на перекошених обличчях - і не відмовляємо собі в сарказмі. Втім, ніякі потуги доньки Ющенко, Ірини Білик, Таї Повалій, Шер, ді-джея Єви, разом з дивізією Звєрєвих - і близько не стояли з трансформаціями, які культивувала на українських землях доісторична еліта.
Пращури ґрунтовно підходили до корекції зовнішності і займались цим не тоді, коли час та природа «беруть своє», а безпосередньо після народження. Зараз можна лише уявляти, як предки модернізували свої м‘язи та шкіру - достатньо того, що вони виробляли з кістками. Штучна деформація черепа – найбільш популярна пластика старовини. Україна – певною мірою законодавиця такої моди.
Про плем‘я макроцефалів, що живуть десь на берегах Чорного моря, писав ще Гіппократ у V-му ст. до н.э. За його словами, люди з витягнутими вгору головами вважались у цього племені більш можновладними. Можливо, до повідомлення Гіппократа поставились так само, як і до слів його колеги Геродота, котрий писав про людей-вовків на півночі Скіфії - вважаючи усе це небилицями - якби на початку ХІХ столлітя в Керчі не було знайдено кілька черепів дивної форми. Відомості про обставини знахідки до нашого часу не збереглися, але сама знахідка спровокувала жваву дискусію. У 1826 році начальник керченської митниці, археолог-любитель француз Дебрюкс висловив припущення, що ці черепи треба пов‘язувати із записами Гіппократа. Через шість років земляк Дебрюкса, Дюбуа Монпере, назвав черепи кіммерійськими.
Я далекий від того, щоб називати Україну батьківщиною мамонтів та колеса, але керченські деформовані черепи було відкрито майже одночасно із першою знахідкою тотожних артефактів в Європі. У 1820 році в руїнах аварської фортеці на території Австрії граф Брейнер знайшов деформований череп і розіслав його прорисовки в усі головні музеї Європи. Спочатку вчені дійшли висновку, що череп потрапив на територію Європи випадково: до цієї знахідки усі знайдені деформовані черепи походили, головним чином, з території Перу, і їх вважали одним із чудес Нового Світу. Але, рік за роком, банк дивних черепів більшав. Їх називали „сарацинськими”, „франкскійськими”, „хелветськими”, „кельтськими”, „готськими”, „гунськими”, „татарськими”. Вони траплялись у Середній Азії, Синцзяні, Бактрії, Кавказі, Молдові, Паннонії, Болгарії, Чехії, Словакії, Угорщині, Німеччині, Швейцарії та інших країнах.
Традиція деформації черепа така ж давня, як і саме людство. До певного часу розповсюдженою була думка, що першими пластичними хірургами в цій галузі були неандертальці. Один з черепів віком 50 000 років з іракського Курдистану мав деформовану форму, яку вчені пізніше пояснили вродженим захворюванням. Що стосується достовірних випадків перших штучних деформацій, то вони фіксуються в неолітичну добу і не зникають достатньо довгий час на велетенській євро-азійській території. Поступове зникнення деформованих черепів у похованнях співпадає на європейській території із часом утвердження та поширення християнства. В Україні перші знахідки деформованих черепів відносяться до кола найвідоміших культур епохи бронзи: «ямної» та «катакомбної».
Як доісторичний люд досягав бажаних кісткових перверзій? В ранньому дитинстві, коли кості голови достатньо пластичні. Ще зовсім недавно розповсюдженою постродовою деформацією було сплощення потиличних кісток дитини, якщо вона довго лежала у твердій колисці. Щоб досягати запланованої форми, голову дитини могли перебинтовувати або стискати конструкціями з дощечок. Причому, наші предки не обмежували себе у фантазіях. За допомогою такого нехитрого приладдя вони досягали ідеально круглих, видовжених, опуклих і навіть серцевидних форм.

Активно використовували штучну деформацію черепа (ШДЧ) і єгиптяни. Принаймні, є підстави вважати, що голови багатьох фараонів були змінені у дитинстві. Появу традиції у Єгипті пов‘язують із релігійною реформою знаменитого Ехнатона. Він, його син Тутанхамон та цариця Нефертіті мали черепи продовгуватої форми. До цього єгиптяни не були знайомі із даною традицією, але під час правління XVIII династії (біля.1567-1320 г. до н.е.) вона поширилась на береги Нілу. Єгипетську ШДЧ пов‘язують з культом Астарти та Адоніса, а витягнуту форму черепа пробують пояснити з позицій «фалічної» теорії, хоча, як на мене, такі археологічні фрейдизми достатньо поверхові.

На початку я згадував, що батьківщиною деформованих черепів європейці помилково вважали Перу, де ця традиція відома з 2 тисячоліття до н.е. Якщо на території Азії та Європи ШДЧ була ознакою правлячих груп та воїнів, то в Південній Америці ця практика була доступна різним соціальним верствам. Причому, недеформовані черепи носять сліди трепанацій, іноді кількох. Спеціалісти з тонких матерій пояснюють часті трепанації бажанням відкрити екстрасенсорні здібності.

Римська імперія, на відміну від «просунутих» великоголових сусідів, не була знайома з ШДЧ. І римляни поплатились за це, отримавши добрячого прочухана. Цнотливим в плані черепних деформацій римлянам довелось зіткнутись з з ордами диких, брутальних та злих гунів, аланів та інших кочівників Сходу, у яких звичай деформування голови було дуже розповсюдженим. Уявіть собі багатотисячне військо не зовсім нормальних людей, таких собі напів-монстрів, жертв кампрічікосів, яке несеться на тебе на степових кониках?
Коли Рим було зруйновано і великоголові загарбники почали освоюватись на завойованих землях, мода на трансформацію черепа відійшла. Причому, у Європі ШДЧ поступово зникає з утвердженням християнства, а в Азії - з поширенням ісламу.
Однак в Угорщині традиція збереглась надовго. Ще у ХІХ столітті жінкам під хустку одягали спеціальні дерев‘яні конструкції, щоб створити ілюзію деформації. В Туркменістані звичай зберігся до 1940-их років. Дівчата та хлопчики носили спеціальні деформуючі бандажі аж до статевого дозрівання, пізніше їх замінювали на «дорослі »головні убори.
Для чого використовувалась ШДЧ? Крім вражаючого візуального ефекту, який підкреслював кастові та станові відмінності, були ще й інші причини. Є гіпотеза, що деформації черепа не лише змінюють зовнішність, але й мозок. Людина з деформованою головою мислитиме інакше, насамперед тому, що штучний тиск на голову (бинти, дощечки) пригнічує певні ділянки мозку і стимулює інші, змінює взаємодію між мозковими шлуночками, змінює кровообіг та циркуляцію кисню і т.д. Однак цю теорію поділяють далеко не всі фахівці. Втім, логічно припустити зв‘язок моделювання черепа з сакральними практиками. Також ШДЧ називають одним з мнемонічних символів, символів дописемної епохи, коли не було інформації в сучасному розумінні, не було історії. Існувало лише те, що створили першопредки, священна історія, що повторюються безліч разів і є лише копією первинної матриці.


http://infoporn.org.ua/2010/04/15/pl...ysemnoyi_epohy

p.s.просто так.Почему-то,поутру,заинтересовала:)